У селищі Полянка Баранівського району близько 50 чоловік зібралися біля пам’ятного знаку Білий Хрест, щоб запалити свічки пам’яті та вшанувати хвилиною мовчання загиблих в роки Голодоморів.
У 2015 році на невеликій галявині, в місці, де колись розташовувалось польське поселення Холодова Гребля, було реставровано пам’ятний знак - Білий Хрест. Розповідають, що Білий Хрест (тоді його називали поклонним) встановили ще в 1913 році. Це був час, коли в нашій місцевості лютувала епідемія тифу.
Жителі Холодової Греблі (село називали ще Холодове) приходили до цього хреста просити Божого благословення та помилування. І сталося диво: епідемія не «скосила» село, воно вистояло. Та коли на українській землі у жорстокі 30-ті роки XX століття було влаштовано штучний голодомор, село практично вимирало, бо багато його мешканців були репресовані та вислані до Сибіру та Казахстану. А ті, хто залишався, не змогли пережити голодних років.
Очевидці розповідали, що в цю місцину підводами звозили трупи. І так заповнили не одну велику могилу. Пізніше, у 50-ті роки, сталінський режим вирішив приховати сліди своїх злодіянь і переорати поле, де знайшли спочинок невинно убіенні голодом душі, Місцеві мешканці розповідали, що навіть на поверхні землі знаходили багато людських кісток.
У 2015 році уродженець Полянок, а нині житель Києва Казимир Яворський, загорівся ідеєю реставрувати хрест і зробити його місцем скорботної пам'яті про жорстоку долю своїх земляків. Разом із однодумцями, що зголосилися надати кошти та облаштувати пам'ятне місце, довели справу до кінця і в листопаді відбулося освячення оновленого хреста.
В знак пам’яті про захоронених тут людей, та тих, хто був вивезений до далеких Сибіру і Казахстану священик Римо-Католицької церкви отець Олівер провів Божу службу.
Також отець Олівер розповів присутнім про свою недавню подорож до Казахстану, де він зустрічався з людьми, які з власного досвіду знають про події тих років.
До полянківців звернувся і голова Баранівської райдержадміністрації Микола Вельчинський, повідавши свою життєву історію - його родина теж зазнала репресій і поневірянь.
Присутні запалили свічки пам’яті та лампадки, поклали квіти до пам’ятного знака і вшанували загиблих в роки Голодоморів хвилиною мовчання.
Мовчу і я. Вічна пам"ять.
ВідповістиВидалити