16 грудня полковнику медичної служби у відставці, ветерану Міністерства внутрішніх справ, учаснику бойових дій Другої світової війни Ніні Федорівні Міговій виповнилося 100 років.
Про це повідомляє відділ комунікації ГУНП в Житомирській області.
До привітань людини-легенди долучився начальник Головного управління Національної поліції в Житомирській області В’ячеслав Печененко. Ювілярка радо зустріла гостей і під спільне споглядання світлин розповіла про своє життя – фронтове і мирне.
Ніну Федорівну Мігову не дарма називають людиною-легендою. На долю цієї мужньої жінки випало кілька історичних епох, а її невичерпна життєва енергія і мудрість не дозволили зламатися під тиском подекуди трагічних подій – як особистих, так і значимих для всієї держави. Крізь усі життєві перипетії Ніна Федорівна пронесла глибокий патріотизм і любов до ближнього, та й сьогодні вона залюбки ділиться досвідом і щирими, повними любові до життя почуттями з молодими поколіннями.
Ювілярка народилася у далекому - в історичному і часовому розумінні - 1916 році у с. Жабориця Баранівського району. Згадує своє дитинство і юність, немов це було вчора: і красу рідного села, і свою родину, і молоді сподівання. У 1937 році закінчила фельдшерсько-акушерську школу у Києві і через деякий час почала працювати у окружному госпіталі.
З початком Другої світової війни Ніна Федорівна потрапила на фронт в армійських лавах і з честю нарівні з усіма виборювала перемогу над фашизмом. Старшим фельдшером легкотанкової бригади вона брала участь у звільненні Західної України. А з 1942 року і аж до кінця війни була командиром санітарного взводу стрілкового батальйону. Була учасницею у бойових діях на Західному, 1-му Прибалтійському та 2-му Українському фронтах.
На своїх тендітних жіночих плечах Ніна Мігова самотужки виносила з поля бою та рятувала поранених бійців. Сама не раз була поранена, проте не воліла відсиджуватися у тилу і повсякчас поверталася на передову. Вона не боялася дивитися в обличчя небезпеці і висміювала будь-який прояв боягузтва. За всю довгу війну їй разом з військами довелося пройти різними землями. Бувала і в Польщі, де їй пропонували залишитися, і в Угорщині. Перемогу разом зі своїми однополчанами зустріла у Чехословаччині. Однак жодна країна не могла замінити рідної сторони.
Після демобілізації у 1946 році Ніна Федорівна була направлена на службу в органи внутрішніх справ, у місто Львів. Згодом без відриву від служби закінчила Львівський державний медичний інститут. Понад три десятиліття опікувалася здоров’ям правоохоронців, а у 1975 році пішла у відставку з посади начальника Міжобласної центральної республіканської лікарні МВС у Львові. Їй присвоєно звання полковника.
З 2003 року Ніна Федорівна Мігова повернулася на малу батьківщину і нині проживає у м. Баранівці. На пенсії присвятила час патріотичному вихованню молоді. Найяскравіші спогади свого життя вона зберігає у власноруч написаних нарисах і чуттєвих віршах.
Щодня поважній Ніні Федорівні допомагають небайдужі доглядальниці і найближча подруга юності Людмила Андріївна. Так вже сталося, що єдиний син ювілярки пішов з життя через тяжку хворобу, віднедавна не стало її невістки, а онука живе далеко, в іншій країні.
– Все, що я робила у своєму житті, я робила для України. Усі мої помисли і дії були спрямовані на її благо і заради блага українців. Не шкодую про своє життя, не боюся озиратися на минуле. Доля подарувала мені стільки чудових подій і знайомств з гарними людьми! - стверджує Ніна Федорівна. – Я бажаю усім українцям миру, а для себе прошу у господа здоров’я, бо ціную кожну мить, подаровану мені долею!
Ніні Федорівні - здоров'я й довголіття! А жителям Баранівки - побільше розуму в голови!!!!!
ВідповістиВидалити