Хочу, щоб Баранівською громадою керувала чесна й порядна людина, - Михайло Прокопів

Моя біографія нічим не відрізняється від моїх ровесників. Народився 9 жовтня 1959 року на Львівщині. У місті Дрогобич закінчив 8 класів середньої школи і вирішив пов’язати свою долю з військовою справою.

Тому вступив до Мінського суворовського військового училища. За тим було Харківське гвардійське вище танкове командне училище. Далі – служба у групі радянських військ, які базувалися в Німеччині, потім служив у різних містах України, аж доки доля не привела в Баранівку. Пропрацювавши багато років районним військовим комісаром в Баранівському РВК, тісно потоваришував з Миколою Романовичем Вельчинським, котрий на той час обіймав посаду Баранівського міського голови.

Зізнаюсь відверто, що Міноборони України в ті роки не забезпечувало нас, військових, у достатній мірі всім необхідним. Тому міська рада, яку очолював на той час Микола Романович, вирішувала багато наших проблемних питань, починаючи від передачі на баланс приміщення, сприяння в його утриманні й закінчуючи придбанням канцтоварів. Бо він – дуже відповідальна людина: що сказав – те зробив. І мені, як військовому, дуже подобається ця риса характеру. А ще я ціную в Миколі Романовичу його сміливість і водночас виняткову тактовність, вихованість, уважність до співрозмовників і щире бажання в усьому допомогти.

Нині я служу на Сході України та є командиром І-го механізованого батальйону «Нічні тіні» в м.Щастя Луганської області, де не з телевізора, а на власні очі кожний день бачу розруху, горе, сльози, смерть. Щоденно бачу місцевих мешканців, котрі залишилися без роботи й житла. І в ці важкі часи мене й моїх бійців зігріває постійна волонтерська допомога з рідних місць, їх турбота й підтримка. Таких, як я, на Сході країни багато. Ми – серед тих, хто в авангарді, хто потом і кров’ю боронить рідну землю від російського агресора.

Я пішов на фронт добровільно, бо то найпочесніша справа для військового – захищати свою Батьківщину. І, звичайно, як і всі бійці, я сумую за своїми близькими й друзями, за містом, яке за 20 років проживання стало для мене рідним. Саме тому я хочу, щоб Баранівською громадою керувала достойна, чесна й порядна людина – Микола Романович Вельчинський. Упевнений, що такий керівник, як він, зробить багато для Баранівської громади і її жителів.

Михайло Прокопів,
командир І-го механізованого батальйону «Нічні тіні»